Виховання – велика справа: воно вирішує долю людини.

                                                                                В.Бєлінськи

В умовах величезних змін в соціальному, економічному, політичному житті України виникла проблема радикальної перебудови в сфері виховання підростаючого покоління.                                                                                   

Головною метою виховання на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатство духовної культури народу, його соціальну ментальність, своєрідність світогляду.

        Головними ідеями виховної системи школи є:

  • Особистісний підхід у вихованні. Визнання особистості людини, що розвивається в якості вищої соціальної цінності, врахування унікальності і своєрідності кожної дитини.
  • Єдність виховання, спілкування і розвитку – найважливіша умова формування цілісної особистості.
  • Організація ідейної та емоційної наповненості життєдіяльності учнів як основи виховного процесу.
  • Гуманізація міжособистісних відношень «учень – учень», «учень-педагог», «педагог-батьки» з метою створення комфортних відношень, яких особистість, яка росте, почуває себе захищеною, потрібною, значеною.
  • Екологізація: свідомість і культура.

        Головними напрямками роботи школи є:

  1. Розвиток учнівського самоврядування через роботу органу – шкільного Сенату.
  2. Розвиток дитячих організацій через роботу піонерських організацій та барвінчат.
  3. Розвиток дитячої творчої особистості через роботу гуртків, секцій, дитячих творчих колективів.
  4.  Розвиток дитячого мислення, культури, свідомості через активну участь у роботі екологічного напрямку

         Принципи організації виховного простору:

  • максимальна свобода дитини у виборі форми та міри власної участі у виховному просторі;
  • створення можливостей щодо розвитку та здійснення життєтворчості вихованця;
  • заохочення учня до визначення власних цілей та завдань, вироблення колективної та індивідуальної програми участі у виховному просторі;
  • урахування особистісних особливостей вихованця (його досвіду, рівня знань, здібностей, стилю життя, стану сформованості його життєвої компетентності);
  • обов’язковий самоаналіз та самооцінка дитиною власних результатів участі у виховному просторі;
  • діяльнісне взаєморозуміння всіх суб’єктів виховного простору.