«Дітей слід не виховувати, з дітьми потрібно дружити»
Батьки й діти… Це вічний світ, у якому завжди було і буде багато важкого і непізнаного.
Чи завжди ми приділяємо своїй дитині належну увагу, чи дійсно живемо її проблемами, турботами, радощами й печалями? Мабуть, нечасто батьки ставлять собі це запитання… А тим часом наші діти ростуть,
Сучасні діти не такі, якими були ми в їхні роки, і з ними необхідно будувати нові, рівні стосунки.
Очевидно, що раніше батьки були для дітей авторитетами. Вони знали і бачили більше, ніж діти. Лише в них можна було отримати відповіді на запитання. Мами і тата краще знали про все. Діти глибоко розуміли це і дозволяли собою керувати.
Але що ми бачимо в сучасному світі? Дворічна дитина легко відкриває YouTube і знаходить потрібний мультфільм. П’ятирічна дівчинка порівнює ціни на улюблених ляльок. Підліток може вибрати одяг або гаджет через інтернет. Усе, що скажуть батьки, — дитина легко може перевірити за допомогою Google. При цьому найстрашніша загроза навіть для малечі — позбавлення доступу до всесвітньої мережі.
І тому, зазначають психологи, авторитарне виховання залишилося в минулому. Міць і авторитарність батьківського «Я краще знаю!» блискавично втрачає значимість.
Тому в наш час спеціалісти пропонують батькам міняти тактику і стратегію виконання своїх обов’язків, а саме: «Мама і тато — не командири, а друзі!» Дружити з дитиною — це означає поважати її думки, інтереси, вчинки. Визнання її особистістю, яка знає, що для неї добре, а ми їй у цьому довіряємо. Визнання батьками своїх помилок. Підтримка родинних традицій, сімейних цінностей, пошук спільних тем для розмови, способів приємно провести час один з одним – це і недільні спільні обіди, родинні прогулянки, пікніки, дачні клопоти, спільна підготовка дарунків своїми руками, поїздки, мандрівки.
Будуючи дружні стосунки з дитиною, батьки можуть зіткнутися з дякими проблемами. Наприклад, непросто послабити батьківський контроль. Та замість категоричних фраз «Не бігай, впадеш! Забруднишся!», «Не їж цукерок, зуби заболять!» дитині можна сказати інакше: «Ти можеш впасти, якщо побіжиш, земля після дощу слизька». У такому варіанті дитина сама приймає рішення, що робити. Вона попереджена про небезпеку, а не отримала наказ згори. Відчуває, що батьки зважають на її бажання, ведуть діалог, довіряють у прийнятті рішення.
Друга проблема — ми дуже мало часу приділяємо спілкуванню з нашими дітьми. Дитина може захотіти поділитися своїми почуттями в будь-яку хвилину. І якщо не вислухати вчасно, можна вбити в неї бажання відкривати душу… І коли дитина кличе вас, сідайте поруч, дивіться їй в очї, слухайте, перепитуйте, радійте або навпаки, і дитина відчуває, що її чують, що її світ важливий для вас.
Люди є соціальними створіннями, і якщо у дитини щось не ладиться в житті, вона буде найщасливішою людиною, якщо його мама або тато – це його найкращий друг.
Психологи говорять, що дружні відносини між дітьми і батьками повинні бути теплими, чуйними і довірливими, однак у певні моменти життя батьки повинні зайняти і іншу позицію. Якщо ваша дитина буде перебувати в небезпеці, вам необхідно брати на себе роль головного, говорити те, що навряд чи сподобається вашій дитині, брати на себе відповідальність. У Декларації прав дитини сказано, що вона має рости під відповідальністю батьків. Ви повинні навчати дитину певних правил і вимагати їх виконання. Виховання без визначення чітких меж та наслідків порушення не буває. Адже якщо від початку дитина не визнає влади батьків, немає і повноцінного дитячого відчуття захищеності. Завдання батьків піклуватися про своїх дітей, відгукуватися на їхні емоційні потреби, але при цьому вносити в життя дітей структуру та послідовність.
Варто також зазначити, що батьки учнів несуть відповідальність за поведінку своїх дітей в Інтернеті. Інакше діти можуть зіткнутися із цілком реальними негативними результатами віртуального спілкування.
І сьогодні я хотіла б поговорити про небезпечне явище для наших дітей – це інтернет – залежність. Це явище в останні роки набуло справді вражаючого розмаху. Особливо небезпечною вона є для дітей і підлітків, адже їм набагато складніше самостійно впоратися з потягом до онлайн-життя і вчасно зупинитися.
Інтернет, будучи невичерпним джерелом інформації, приваблює дітей можливістю дізнатися і побачити все що завгодно. Цікава до всього дитина прагне отримати якомога більше: спілкування, ігор, мультфільмів, розваг – і тому багато часу проводить у віртуальному просторі, часто на противагу реальному життю. Спілкування з однолітками замінює фактично однобоким онлайн-спілкуванням. Активним іграм на свіжому повітрі все більше дітей протиставлять мережеві ігри, далеко не завжди нешкідливі. Іноді пошук нової інформації стає буквально нав’язливою ідеєю.
Інтернет-залежність cупроводжується відхиленням у поведінці, за якого в людини порушується відчуття реальності, втрачається відчуття часу і критичне мислення, обмежується управління своїми вчинками. Дитина стає менш активною, порушується цикл сну і неспання.
У школярів підліткового віку залежність від інтернету може говорити також про наявність психологічних проблем – нереалізованості в колі спілкування, проблемних відносин у родині, труднощів з навчанням, від яких підліток поринає в більш успішне віртуальне життя.
Не варто діагностувати інтернет-залежність у кожної дитини, яка отримала доступ до всесвітньої мережі. Те, що сучасні діти деякий час проводять онлайн і черпають інформацію з інтернету, – це нормально. Все-таки ми живемо в еру цифрових технологій, і багато процесів дійсно простіше і зручніше здійснити віртуально.
Якщо поведінка дитини не змінилася, успішність у школі не погіршилася, настрій і самопочуття хороші – причин для тривоги, швидше за все, немає.
Коли ж варто занепокоїтися?
- Якщо дитина стала проводити за комп’ютером більше часу, ніж раніше (більше 6 годин на тиждень);
- Якщо віртуальне спілкування стало для неї важливішим, ніж реальне – вона пропускає школу, перестала виходити на прогулянки у двір і т.д.;
- Якщо спостерігаються порушення сну, апетиту, зміна звичного режиму;
- Якщо дитина стала схильною до частих перепадів настрою, неадекватно (агресивно) реагує на прохання вимкнути комп’ютер;
- Якщо за неможливості бути онлайн вона тривожна, пригнічена, постійно згадує про справи “в мережі”;
- Якщо дитина неохоче розповідає або взагалі приховує, чим займається в мережі, що шукає, у що грає.
Як боротися
Як і будь-яку хворобу, інтернет-залежність простіше не допустити, ніж потім лікувати. Тому краще всього займатися профілактикою, а саме:
- не залишати без уваги перші етапи знайомства дитини з інтернетом: поговорити, пояснити основні правила онлайн-життя, звернути увагу на можливість використання Мережі для навчання та саморозвитку;
- встановити чіткі рамки користування інтернетом (тільки постарайтеся обійтися без заборон – їх-то якраз найбільше хочеться порушувати, краще просто регламентувати час знаходження в мережі);
- не випустити з уваги активність дитини в соцмережах. Причому НЕ обов’язково встановлювати стеження та тотальний контроль – досить регулярно переглядати оновлення її сторінки, брати участь в обговореннях.
Ну і звичайно, дуже важливо, щоб в житті дитини було багато захоплень і активностей, які займали б її час і були б насправді цікаві. Навчіть її кататися на роликах, подаруйте акваріум з рибками, поповніть домашній запас настільних ігор.
Не менш важливо, щоб свої захоплення дитина могла обговорити з вами, зустрівши живий відгук і непідробний інтерес – тоді їй не знадобиться шукати однодумців у віртуалі.
Якщо все-таки проблема інтернет-залежності вже виникла – першим і найбільш важливим кроком є встановлення так званого батьківського контролю за допомогою якого можна контролювати, як довго дитина сидить в Інтернеті, які сайти відвідує, що робить. Більше того, програми батьківського контролю здатні не тільки інформувати батьків про діяльність дитини, але й регулювати час її перебування в Мережі, блокувати ті чи інші сайти або встановлювати допустиму тривалість роботи на них.
Рекомендації батькам щодо профілактики інтернет-залежності дітей
- Не купуйте дитині персональний комп’ютер. Він повинен знаходитися в загальній кімнаті вашої квартири, а не в кімнаті дитини. Тоді вам не потрібно буде щохвилини перевіряти, чим займається син чи донька.
- Стежте за тим, щоб дитина проводила більше часу на повітрі, в компанії своїх однолітків. Не забувайте про позашкільні заняття і захоплення. Тоді ризик потрапити в Інтернет-залежність буде набагато менше.
- Якщо ваша дитина відчуває труднощі в спілкуванні з однолітками, наприклад, через надмірну сором’язливість, допоможіть їй налагодити контакти, можливо, за допомогою психолога. Запрошуйте додому її однокласників, запропонуйте синові або доньці записатися в театральний гурток чи студію художнього слова – ці заняття сприяють усуненню комплексів у спілкуванні.
Не забувайте і про те, що батьки – найкращий приклад для дитини. Тому вимкніть комп’ютер і сходіть усією родиною на пікнік, до музею, чи просто відкрийте для себе нові туристичні маршрути. Це стане найкращою профілактикою інтернет-залежності.
